Західноукраїнська мистецька спілка / Львів Смотри здесь на дому удаленная работа на дому через интернет. . Чехол для iphone 5 читайте здесь.
Поезія. Засоби та зразки для створення власних справжніх концептуальних світів. Конкурси, огляди, відзначення, аналітика, рейтинги уподобань.
Осередки поза Львовом
Наші меценати Наші меценати
Наші інформаційні спонсори
Головна сторінка
Панорама
Духовна практика
Поезія
Проза
Публіцистика
Театр
Візуальне мистецтво
Поезія
Духовна практика
Публіцистика
Автори
Архів
Бібліотеки
Журнали
Cторінки
Для чого
Контакти
Китайська стінаПіраміда ХуфуХаремхуалея сфінксів
Rambler's Top100

Духовна практика

Хто ми
    Духовна практика… На перший погляд дане означення не містить в собі тієї конкретики, яку можна відчути грубо і зримо. Лише тонко і серцем. Та люди завжди, в тій мірі, в якій вони були людьми, відчували і прагнули духовного. З духовним пов’язані і найвищі задоволення і найглибші страждання. А сама духовність зв’язує нас із Творцем.
Люди завжди були релігійні. Навіть ті частини від загальної маси народу, що чисельно розросталися в умовах диктатур на криваво очищеному для них місці, як, наприклад, так званий радянський народ, - і ті були переповнені прагнучими і віруючими. Та в селективній своїй більшості - в кумирів, в ідолів, творених ними в світі цьому. Бо інше під страхом смерті було заборонене. Це до сих пір лишається їхньою трагедією і прихованою причиною краху – як системного, так і індивідуального.
Хоч історія цивілізацій, етносів, держав не є основною темою даної сторінки, ми, волею-неволею, змушені торкатися цих питань, бо в таких умовах ми живемо. Чи ж бо, що стосується більшості людей, - жили.
Тож люди завжди були і є релігійні, завжди відчували присутність Вищого. І навіть знали, та і тепер знають, що від них потрібно Тому Вищому, Який є не від світу цього. Навіть древні грецькі олімпійці визнавали існування Сили над ними. Цікава відповідь прикутого Прометея Гераклу, що дивувався пасивному стражданню всесильного титана. Провісник (Прометей) відповів фундаментальним ключем до всієї старогрецької міфології, мовляв так, я можу звільнитися, протидіяти, боротися, але доля сильніша за мене…
Боги-олімпійці на чолі з Зевсом - всесильні, але вони визнають над собою Єдину Невідворотність. Так древні греки відчували дію Вищого Закону. Жителі країни Кемет (Древній Єгипет - від 4500 до Р.Х.), маючи щедрий розсип своїх “олімпійців”, в багаточисленних своїх храмах насправді обтяжувалися лише одним – Судом після смерті. Саме цьому, по суті справи, прислужували всі єгипетські жерці. Вищі за саном з яких - а це були переважно наймудріші, найосвіченіші - знаходилися в тісній співдружності з мудрецями Міжріччя (Вавілон, Ур, Харран і інші міста), Ханаану (Тір, Сідон, Арвад, Дамаск і інші міста). І про релігійну боротьбу між ними не йшлося. А навіть навпаки, - їхня взаємодія була на користь Древньому світу.
Тож в Кемет турбувалися майбутнім і займалися цим серйозно. Тим більше, що сам Усер (грецька назва – Осіріс, міг царювати біля 4500 р. до Р.Х.) – бог-спаситель і суддя народу Кемет, який був оживлений своїм сином Гором і його супутниками, не залишився вічним єдиновладним царем, а таки вернувся до Вищого, до Любові. І це не відворотно.
Усер навчив людей, як то сповіщають древні міфи, всьому корисному, а також проголосив і про те, що є злом, що є забороненим і за що судитиме безжалісно. З цим запереченням своїх гріхів, відкиданням їх і лягали на протязі тисячоліть в могили знатні і прості єгиптяни. Один з найважливіших папірусів на грудях сповіщав про моральне лице, про якість людини. Ось фрагмент поетичного викладу цього дуже древнього тексту з “Книги мертвих”.

…Я тут! Я тут. У браму стукочу
до Правосуддя. Стати перед Ним. *

Я підступив довершеною тінню,
аби з’явилось Правосуддя перед тим,
хто возлюбив Його. Я тут!
                                            Я тут!
Ступаю в Правди й Правосуддя Дім.
Цілую землю прямо при Порозі -
перед покоєм Суду…
                                             Я вже тут.
Привіт Вам, о Владики - Праві Судді,
привіт Тобі, о мій Великий Боже,
Володарю Двох Істин!
                                            Я прийшов
до Тебе Повелителю. Я тут.

Я званий бачити Красу Твою!
Бо відаю Тебе, я знаю Ім’я!
Я знаю імена сорока двох
богів, що стали біля Тебе поруч -
в Великому Дворі Двох Істин -
злочинців поїдаючи останки,
і смокчучи кров грішників у день,
день Судний перед Сутністю Благою.

Владики! Правду Вам несу.
                                             До Вас
іду зі справедливістю,
                                             для Вас
несправедливість відігнав і знищив.
Я не казав неправди.
Не впадав у гнів.
Я не робив дурного.
Чистий я! Я чистий!

На слабшого руки я не здіймав.
Не відмовлявся чути слово правди.
Чистий я!

Не перелюбствував.
Не кляв ані царя, ні батька свого.
Чистий я!

Не відбирав в дитини молока.
Не оббирав хлібів в померлих.
Чистий я! Я чистий!

Не причиняв зла людям.
Я не бив раба перед Лицем.
Не був причиною хвороби я.
Не був причиною я сліз.
Я не вбивав.
Я чистий! Чистий я!

Я не наказував вбивати.
Чистий я!
Не приносив нікому я страждань.
Я чистий!

Не підкладав ваги до міри і
не віднімав від неї я.
Не віднімав собі кавалка поля.
Не обманув й на півкавалка поля.
Я не тиснув на гирі.
Не нахиляв коромисла терезів.
Не крав.
Не нехтував водою в час її.
Канали не перерізав.
Вод не забруднював.
Я чистий! Чистий я!

Я не псував оброблені поля.
Не гнав овець і кіз з пасовищ їхніх.
Не наносив худобі шкоди я.
Птахів богів у сіті не ловив.
Стада в маєтках божих не лякав.
В ставках богів ніколи не рибалив.
Я не вбивав тварин священних.
Чистий я!

І в місці Істини я не грішив.
Не доторкнулось моє ім’я слуху
керманича священного човна.
Паскудства не чинив перед богами.

Я не витягував припасів з храмів.
Чистий я!
Я не вмаляв приношення богам.
Я чистий!
Я не псував хліби богів.
Я не давав даремно клятв.
Я не гасив жертовного вогню.
Я чистий! Чистий я!

М’ясних приношень днів не пропускав!
При виході не заважав я богу!
Я не паплюжив бога в серці своїм!
Я чистий, чистий, чистий я, я чистий!

І чистота моя є чистотою
величнішого птаха Бену, бо
я ніздрі у Володаря Дихання,
Того, що всім життя дарує в день,
в день повноти у Оні Ока Гора
в присутності Владики Кемет. Я
зрів Ока Гора повноту у Оні!

Не станеться зі мною Тут дурного,
в Великому Дворі двох Істин, бо
я знаю імена усіх богів -
Супутників Величнішого Бога...”

...Зрю чашу з серцем, терпко, о як терпко!
Зрю чашу з Правдою…
                                            О, ви! Терези!

Замріть, не коливайтеся!
                                            О, серце
моєї матері, о серце мого
народження! Ти, що було у мене,
там, на землі, не свідчи проти мене!
Не будь, о, супротивником ти перед
Божественною Владою, не важ
супроти мене, не розповідай:
“Ось що зробив він справді, він вчинив це.”
Не накликай на мене зла!
                                            Терези!
Замріть, не нахиляйтеся!
                                             О, Боже...

Взагалі закони, за якими треба було жити, завжди приходили від богів. Так, скажімо, в Древньому Межиріччі Саргон (цар Шумеро-Аккадського царства - 2360-2305 р. до Р.Х) отримав їх з рук бога-Сонця - Шамаша. Прикладів багато. Та можна зауважити, що далі, після отримання, релігійний рух ішов до поступового відкинення “магічного хитрунства”, самої магії, до формального, точного, проте лише в основному зовнішнього, додержання законів. І нарешті з появою Господа нашого, Ісуса Христа, ми потроху почали опановувати суть істинного духовного життя – життя згідно Закону, навчаючись любити ближнього так, як возлюбив нас Господь.
Можна сказати, що переходимо від заперечення гріхів і зла до розуміння недостатності цього. Переходимо до піклування про свою сутність, до активності, до здійснення добра. До того, до чого призивав Господь наш, вказуючи книжникам і фарисеям на формалізм і псевдобезгрішність.
Чи можливо в декількох словах описати хоч дещо з якісної духовної практики людства, чи хоча би з життя однієї людини? Звичайно ні, але йти по цій дорозі необхідно. Тож ми й будемо в основному передавати досвід справді великих, високо духовних і добре відомих людей. Фрагменти їх творів. А щоб не було аж так все просто і ясно, не називатимемо автора до завершення циклу його читань.
Вам пропонується впізнавати авторів за текстом, за думками, і писати нам про них. Хоча нам цікава і ваша духовна практика.

Повернутися на головну сторінку розділу.

ДОДАТКИ.

* Приведений текст базується на 125 главі “книги мертвих”. Книга мертвих – (др. єгипетською "Книга виходу днем", або "Книга воскресіння") – умовна загальна назва папірусних сувоїв чи листів, котрі супроводжували померлого в його мандрівках по загробному світі. З них окремі формули відносяться до глибокої древності і знаходять паралелі в "Текстах саркофагів" кінця III тис. до нашої ери. Багаточисленні тексти подібного роду зустрічаються в гробницях Нового Царства (епоха життя древнього Єгипту 1580 – 1085 роки до н.е.).
* Дві Істини – ім'я богині справедливості Маат в подвійному числі. На Великому її Дворі звершував свій суд Унефер, буквально “Блага істота”, епітет Осіріса, Усера.
* Сорок два боги - можливо, за кількістю єгипетських областей – номів. Знання імен богів давало магічну владу над ними.
* В місці Істини - в храмі чи некрополі.
* Сутність Блага – Усер (Осіріс).
* Бену (др.єг.) – древньоєгипетський міфологічний образ священного птаха, що уособлював сонце, що сходить, прототип фенікса.
* Володар Дихання - бог, даруючий життя; тут - Осіріс.
* Он (др.єг.) - інакше Геліополь, головне місто 13-го ному Нижньої частини Древнього Єгипту. Знаходилося трохи північніше нинішнього Каїру.
* Око Гора - було втрачено Гором в битві з Сетом за трон Осіріса, але магічно відтворене Тотом. "Ціле" Око підносить Гор в жертву Осірісу, тим самим оживляючи його.
* Владика Кемет – Владика Єгипту, Пераа (фараон).
* Кемет (др.єг.) – дослівно “чорна земля” долини Нілу.

Висловитися.

Copyright 2000 - "ПОЕТИЧНІ МАЙСТЕРНІ" - Львів