Отож, висуну, можливо суперечну, аксіому, на якій далі все й будуватиметься - Андеґраунд не являє собою концептуально звичної фундаментальної філософсько-мистецької системи на кшталт тієї ж готики, неоготики, бароко, необароко, модернізму ..., а є чимось схожим, наприклад, на фемінізм, щоправда з дещо іншою точкою прикладання. Тобто, андеґраунд, як і фемінізм, являють собою концепції, направлені проти традиційної, вибудованої на протязі тисячоліть, "чоловічої" чи "сучасної" цивілізації. І питання не в тому, наскільки серйозне протистояння, скажімо, у випадку Андеґраунду. А в тому, що це відбувається реально.
Відбувається в широкому спектрі від тонкого інтелігентного ( означення - розуміння) іронізування інтелектуалів, що не знайшли (як правило, поки що) ситого місця; через дошкульне єхидство і заперечення, частіше цинічне й поверхневе, різноманітних соціальних груп незадоволених не влаштованістю, і до екстремальних проявів. Останнє взагалі характерне "молодому сприйняттю" дійсності. Хто ж в юності не є революціонером? Раз у цьому світі не видно приємного місця для себе, значить світ потрібно негайно трансформувати... І річ не в тім, що "діти" можуть помилятися, а в реальності цього різноманітного протистояння.
(Далі буде)