5.08.2006
Жорж Дикий : Повинен зауважити, що ніхто не сидить склавши руки. Починаючи із низів рейтингів йду вгору, підіймаючи у "ар'єргарда" тонус і бажання до подальшого життя в Поезії. Але це ще питання, хто в авангарді, а хто в ар'єргарді! Скажу чесно, і мені зараз стало набагато простіше жити, - я радий, що шановні редактори Лариса Вировець та Вікторія Осташ із витонченим смаком прокладають дороги у наших високомистецьких хащах. Щасти Вам!

В.Л.: Вікторія Осташ, щоправда зараз у відпустці і далеко від Нету, а Лариса Вировець ще з нами. Видам вам Жорже маленьку таємницю - я прошу також бути нашим редактором і поетесу Аню Багряну, ось написав їй листа, чекаю відповіді...

Жорж Дикий : Дивно, що наша прекрасна частина не жаліється на труднощі при оцінюванні творів, у них жодних труднощів, а в нас із тобою... У чому специфіка моменту?

В.Л.: Існують певні труднощі, - і наші з тобою, Жорже, труднощі у природі чоловічій. Чоловіки більш конфліктні істоти. А потрібно бути об'єктивними і врівноваженими. Так, намагаємось бути аж занадто обережними у розвитку стосунків із авторами. Часто вони це сприймають як надмірний холод. А автори у нас, здебільшого, гарні, веселі, талановиті. На жаль, надмірно теплі відносини, що складаються через коментарі на сторінках твоїх, чужих віршів, часто утруднюють редакторське життя.
Коли редакторів буде більше, то багато проблем зніме їх круглий стіл, їх діалог із адміністрацією, яка теж персонально зміниться.
Круглий стіл редакторів також займатиметься і правилами оцінювання.
Повертаючись до авторів, Жорже, кажу, що здебільшого всі наші активні у спілкуванні автори, мають гарну поетичну перспективу, кожен розвиває свій напрямок. І при оцінюванні вже йдеться не про те, як виглядає автор у порівнянні із класичними
канонами, а наскільки він пішов далі цією своєю дорогою. Зрозуміло, що тут потрібен час на уважні спостереження, на охоплення процесів, а отже і на зростання самого редактора-поціновувача...
(Далі буде)

---

Початок розмови
26.02.2006. Ж.Д.: Претензій багато, але мені приємно, що так швидко вони з'явилися, - значить актуальними речами займаємось. Між тим, вставлю своїх пару копійок - дуже важко бути редактором-поціновувачем. Забиваю собі голову у вільний від роботи час бог знає чим, далеким від звичного мені андеграунду.
І нащо воно мені? Звичайно, було би більше редакторів, було б легше, але де їх знайти?
Але так, як моя думка мало кого хвилює, перейду до головного, до інтерв'ю з головним редактором щодо оцінок та оцінювання.
Отож, пару слів для початку розмови.
В.Л.:
Привіт пишучій і читаючій поетичній братії!
"Поетичні Майстерні" з'явилися в 2000 році, як певний механізм співпраці одних авторів із іншими. З'явилися, напевно, з одного боку, трохи альтернативно до існуючого стану справ у сучукрпоезії - до гранду - "філологічного" поетичного мислення, а з другого боку, "Майстерні" стали для мене особисто механізмом творчого самовдосконалення, інструментом осмисленням світового і нашого в мистецтві. Приблизно з 2000 року проводяться наші скромні визначення серед україномовних (не надто відомих і зовсім невідомих) авторів. Всі кошти і організаційні речі абсолютно наші, приватні, утім стало підтримують тенденцію на покращення і більш якісну роботу "Майстерень".
В ідеалі, "Майстерні" через відкриту в кінці 2005 року систему "Самвидаву" (що буде невдовзі модернізована - див. плани модернізації на сайті "Самвидав"), пробуватимуть об'єднувати україномовних поетів між собою, об'єктивно позиціювати їх. Схожі за майстерністю автори будуть поруч. Якщо буде достатня, чим більше - тим краще, кількість редакторів, що самі пишуть на пристойному рівні, то ми зможемо максимально об'єктивувати погляди на процеси, що відбуваються в українській поезії. Поетичні речі стануть прозоріші. І без політики, і комерції.
Реалізацією "Самвидаву" ми пробуємо оприлюднити погляди самих поетів на мистецтво, філософію, на життя, підкріплені рівнем їх творів, пробуємо зробити прозорішими, чи зрозумілішими процеси конкурсних поетичних відборів до найвищого рівня включно, це нелегко зробити, але вже щось робиться. Тут можна багато чого говорити, головне, аби були зважені і морально не пошкоджені редактори. Наприклад, люди, які вважають, що автори діляться на графоманів, та видатних поетів, не можуть бути нашими редакторами - в наш ресурс закладений інший ідеологічний фундамент. Але, безумовно, сьогоднішній рівень майстерності наших авторів різний.

Ж.Д.: Добре, ми тут, наче у школі, ставимо і отримуємо оцінки. Хто дав нам таке право? Можливо, це комусь не подобається.

В.Л.: Жорже, оцінювання, і постійне повторне оцінювання (моніторинг авторської сторінки) - це наші системні засади. Ми приймаємо або розміщуємо власноруч на "Самвидаві" тих авторів, хто не висловлюється проти цього. Той автор, який не бажає отримувати оцінок, у нас не публікується. Коротко кажучи, оцінки потрібні і для орієнтування читача і молодого автора в поетичному просторі, аби основні напрямки були помітні.

Ж.Д.: Кінцева ціль оцінювання в чому?

В.Л.: Оцінки ставляться і час від часу переглядаються, в контексті порозуміння з авторською позицією, формуються сторінки авторського вибраного, за рейтингами формується "вершина" відомої нам української поетичної сучасності. Це корисно, як для читача, що чув лише про Юрія Андруховича, так і для майстрів поетичного слова, що чують лише себе, і добре зрозуміти того ж Андруховича не можуть, чи не хочуть, хоча, як на мене, він ще повернеться до "традиційної" поезії в своє задоволення.
В принципі, до пори до часу, кожен автор вважає себе геніальним. Достойною виглядає ціль - змусити всіх "геніїв" і "юнон" бачити, чути один одного. Зазвичай, це абсолютно нереально. Змусити автора до цього може тільки "фізична" присутність поруч творів іншого автора. Маю сподівання, що це піде на користь. Отже, цим "Майстерні" на шпальтах "Самвидаву" і займаються, якщо не зважати ще на таку дрібничку, як технічна підтримка авторів, допомога маловідомим стати більш відомими. Але це ніби само собою, так Жорже? Утім, всі таланти, які публікуються на "Самвидаві", вважають, що це ми повинні бути їм вдячні за їх присутність. Безумовно, ми вдячні авторам за проявлену активність, особливо тим, хто пише зважені коментарі і ставить такі ж оцінки, але це швидше рідкість.

Ж.Д.: А скажіть Володимире, чим на вашу думку Самвидав "Майстерень" відрізняється від багатьох інших літературних веб-установ? Для чого юному авторові піддавати себе нашим "тортурам"?

В.Л.: Жорже, як на мене, тортури, це коли тебе не помічають, ти прагнеш знайти себе, творити, рухатись вперед своїм шляхом, а тебе принижують тільки тому, що ти і офіційна українська класика є, щонайменше, різними континентами. Ми гарантуємо авторам нашу жорстку, але пильну увагу, шорстку, але дружню долоню. В певному розумінні ми складатимемо альтернативу поезії офіційній, "друкованій".

Ж.Д.: Офіційна і друкована поезія це, я так розумію, той нинішній занудний стан справ, яким читач не цікавиться? Красиво і ні про що, чи не красиво, але ні про що, так? А ми, на противагу, - потворно, але змістовно!
Далі, як я зрозумів, у нас автори близькі за поглядами будуть знаходитись поруч, такими бойовими групками, якщо вони на одному рівні, а проставлятимемо ці рівні ми, редактори, втім, автори зможуть рухатись вгору...

В.Л.: Безумовно. Як на мене, назва "графоман" образлива і видумана офіціозом, - кулуарними літераторами, що нібито за велінням Вищого Промислу, за фактом одного свого народження, набули статусу поета. Вважаю, що це не так. Кожен, хто відчуває в собі потребу творити і творити в царині Поезії має всі шанси стати добрим творцем і далеко випередити своїх недоброзичливців. Але Поезію потрібно відкривати і осягати, як самостійно, так і крізь творчість вчителів. Вже не кажу про Любити. І цей процес є рухом до себе, як до Поета. Рух до свого поетичного царства.
Звісно, перейти з рівня на рівень, все одно, що змінити шкіру. Але намагання на своєму рівні гармонійно і максимально глибоко відбити Божественні риси Всесвіту повинні оцінюватись максимальними оцінками. Тобто і "6", і "7". Але "6" для Любителя Поезії і "6" Майстра не можуть бути в одному ряді. І такі оцінки потрібно навчитися пояснювати. В цих цілях незабаром буде модифіковано рівнями рейтинг "Майстерень". Рейтинг "Майстерень", який формуємо ми, редактори.

Ж.Д.: А що, Володимире, з редакторами буде? З їх кількістю.

В.Л.: Я розумію Жорже - вам нелегко, як і мені теж. Основні ваші потуги мали бути скеровані на роботу з андеграундовою частиною авторів, але доводиться опрацьовувати всіх, так? Але ви ставите оцінки всім, кого на "Самвидаві" бачите, і, як на мене, виходить це у вас непогано. Інколи, правда, в мене виникає відчуття, що моїм творам ви ставите завищені оцінки?
До речі, наша з Жоржем творчість представлена, в першу чергу, для заспокоєння творчих мас у питанні нашої поетичної адекватності чи там повної неадекватності.

Ж.Д.: Щожо завищених оцінок, мені просто подобається справжня чоловіча поезія, - без сюсюкання і слинявої імпотенції, та й ще майстерно подана...

В.Л.: Так чи інакше - редакторів мало би бути 5-6, повинна бути присутня їхня творчість на наших сторінках, і ця творчість не має викликати нарікань щодо своєї якості.
Редактори, заходячи на сайт, повинні були би ставити свої оцінки авторам, чиї твори потрапляють на очі, окрім, звісно, тих, чиї наступні твори є відтиском попередніх, повинні, як правило, пояснювати поставлені мінімальні та максимальні оцінки, інколи писати огляди, оприлюднюючи свої погляди, і займатись текстами, в яких вимальовується образ автора, а не через політичні, чи інші заслуги в цілому підходити до оцінок конкретного твору.
Тобто наш підхід наступний, ми, як і всі поціновувачі, можемо в ту чи іншу сторону помилятись, оцінюючи той чи інший твір, але сумарні оцінки творів і редакторських оцінок дадуть терпиме наближення до об'єктивності. Це значить, що нині маємо дуже приблизну оцінку авторів, і точнішою вона ставатиме тільки з плином часу. Така собі аналогія з добрим вином, його дозріванням.

Я тут накидав орієнтовні вимоги до майбутніх наших Інтернет-редакторів. Зголошуйтесь, беріть на себе таку відповідальність,
якщо:

0. Ви вважаєте корисним для свого творчого розвитку бути одним із редакторів "Самвидаву".
1. Ваші вірші в достатній кількості (не менше 20) присутні на нашому сайті.
2. Ваш рівень - не нижчий рівня R1 авторів "Зведеного рейтингу".
3. Ви проти того, аби будь-кого називали графоманом, і притримуєтесь думки, що твори різних авторів можуть бути різної поетичної досконалості.
4. Ви вважаєте, що оцінювати поезію можна, і трохи завищена оцінка підтримує автора, а дуже низька оцінка, поставлена вами, має бути вами, як правило, зважено прокоментована.
5. Ви, час від часу, за змогою, оцінюватимете усіх авторів "Самвидаву", а також, при сумнівах, переглядатимете раніше виставлені оцінки.
6. Автори "нижчих" і "вищих" рівнів можуть оцінюватися однаковими оцінками.
7. Ви вважаєте справедливим, що "Самвидав" займається основним руслом поетичної творчості і явно не підтримує "біляпрозову" частину білих віршів та верлібрів.
8. Ви проти жорсткої конфронтації з тими, хто має зовсім інші погляди на мистецтво, ви не проти, якщо такі автори в допустимій, не образливій формі, обстоюють свої погляди.
9. В цілому, ви згідні, що до автора із якісно потужним поетичним доробком потрібно серйозно прислухатись попри можливу незвичну специфіку для вас його поглядів.
10. Ви поділяєте погляди, що критикувати творчі методи, чи авторські концепції потрібно без приниження гідності автора, маючи на увазі "презумпцію найкращого розуміння автора".

Отож, очікуємо на таких ідеалів поетичної краси і людяності.

Ж.Д.: Не думаю, що хтось колись відізветься на такі умови. Але пошуки редакторів продовжуються, і це добре.
Далі мене хвилює правило №14 при реєстрації і воно ж, як застереження в загальних поясненнях - про "рейтингове хуліганство".

В.Л.: Тут немає нічого не зрозумілого - ставить хтось невідомий "1", "2" Юрію Липі, або Оксані Забужко, або Василю Герасим'юку, або іншим достойникам рівня R чи R1, які в принципі не мають творів на таку оцінку, - це і є хуліганство, яке на нашому сайті недопустиме. Чи можна ставити "3" і "4", що теж понижають "Народний" рейтинг. Оправдано, так. Неоправдано, ні. Оправдано - це коли поціновувач може написати і пише краще, а твір, який оцінений на "3", очевидно слабший за інші твори оцінюваного майстра. Відносно "4" та ж картина.

Ж.Д.: Як оцінюємо верлібри?

В.Л.: Якщо вони ще верлібри, або ще білі вірші, то оцінюємо, як хороші чи погані вірші, але пам'ятаємо, наш сайт займається тим, що ми завжди розуміли під фундаментальними означеннями поезії. Повторю, що рух у напрямку розмивання кордонів і меж, форми і ритміки, є вкрай небезпечним. А прикривати цей рух, а інколи і не те місцезнаходження, поетичними визначеннями "верлібру" чи "білого вірша" є самообманом - бо поезія, це таки добровільна вибрана в'язниця, а не розкуте текстування...

Ж.Д.: Надійшла пропозиція від п. Майстра Рим. Дякую. Думаю, не оцінюючи "підозрілі" для нас твори, ми поступатимемо і дійсно більш коректно.

В.Л.: Згідний, приймається. Жорже, важливо те, що ми всі свої скромні зусилля направляємо на стовбурні частини нашого поетичного саду, так? З прикордонними хащами, що частіше є закордонними - ні можливостей, ні сил...

Ж.Д.: Ок. Маємо ще зауваження від пані Юлії, однієї із наших поеток.
"Для мене справді дикістю є ваша нелюбов до верлібрів. мені було років десь так із 12, я, беззаперечно, вважала себе геніальною дитининою і вирішила віднести свої вірші до одного із наших місцевих поетів. перше, що він у мене запитав було: "Сама писала? а розділові знаки сама ставила? не може бути, щоб сама." тоді ж я почула від нього одну дуже дивну річ, мовляв, я не можу бути поеткою, доки не вивчу достеменно всі віршовані розміри і не навчуся підганяти під них свої вірші, "як токар, що виточує деталь"(цитата). тоді у моїй маленькій голові виникло запитання: а що робити із віршами, які будять мене посеред ночі, які палять мене зсередини, доки я їх не випущу на аркуш у записнику.Невже, на вашу думку, тільки римовані, "правильні", "прилизані" рядки заслуговують на увагу? з одного боку ви говорите, що не свизнаєте таких визначень, як "графоманство", з іншого - обмежуєте творчу свободу. Але все-одно, дякую вам за те, що ви є... "

В.Л.: Привіт вам, Юлія.
Дійсно, верлібри є різні за "виконанням". Одні з них я відношу до "сайтової" поезії, інші - ні. Це стратегія нашого
ресурсу - і увага звертається на основне русло, подалі від прикордонних областей (хто ж у довкола поетичні хащі на тверезу голову полізе?).
Я думаю, важливо для нас усіх зрозуміти, що вірші, які будять нас
посеред ночі, і ті тексти, що ми їх відтворюємо на папері - частро різні речі.
Звичайно, хороші поетичні тексти можуть бути і не римовані, але повинні бути добре відтемперовані, нести у собі ритми життя, - послухайте своє серце і відтемперуйте таким же чином свої рядки, хоча б на час їх звучання - вони оживуть, якщо і кров, і червона, і судини для неї придатні, і якісь нервові закінчення поруч... А просто записані наші, авторські ідеї, не вкладені в
закони життя, в закони Поезії, не виправлені рамками Поезії - кому вони цінні, чим прекрасні? Нереалізованими задумами? Невідомою для читача музикою, що так і залишилася звучати лише в скронях автора?
Щодо обмеження свободи творчості, то маємо справу, напевно, все таки із обмеженням розмаїття текстів задля можливості більш-менш об'єктивного їх оцінювання.
І чому б не зробити комусь сайт "Верлібру" і там розібратись із усім тим, що нам не під силу?

(Пишіть, будемо відповідати)