ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ

Лущевська Оксана
2006.08.31 23:52
хто є ?
хто є людина, що безмрійо
снує спустілими містами,
що не сміється щиро сонцю
і небу. Йде собі мостами
самотньо...

хто є людина, що в моменти,
коли зірки вкривають небо,
тримає в собі синтименти,
бо так доречно, чи так треба
в безодню...

в безодню - падають контексти
того простого існування...
хто є людина, що не мріє?
хто є людина без кохання?

Шляхтич Василь
2006.08.31 22:04
Сучасність
Батьків нива
Нещаслива
Хтось зїда таланти
А син з внуком
Мов байстрюки
Своїм предкам анти

Вони нині
У чужину
Вростають серцями
Тратять хату
Топчуть святість
І сміються з мами
31.08.2006р.



Лущевська Оксана
2006.08.31 21:49
вагання
Желатином мозок взявся,
Розмовляю з тишею:
Усе сказане відразу
На шматочки кришу я.
Нашаровую розмову
Із питальних знаків
Чи потрібно,чи коректно?
...Так перлік гаків...

По покуттях орди бісяться
Та із слів навали.
І митають прямо в душу
Відповідь - кинжали.
Желатином мозок взявся
Від такого бою.
Розмовляю з тишею?
??????????????????
Чи вона зі мною?

Шляхтич Василь
2006.08.31 21:40
***
На південь від життя
Хтось ставить мрії наче хату
І вже молитву їм співа
З нелюбим нині собі братом
І хоч в ній щирості нема
Все таки мріє стати святим
Буває мрії забува
Коли тіло стає багате

Шляхтич Василь
2006.08.31 21:33
***
гойданий мелодією тиші
вслуханий в життя
ішов гілкою майбутнього
вперед

огорнений надією спогадів
описаний історєю вітрів
оминав чого небачив
і мріяв

засоромлений перейденим шляхом
очі втопив у святість тіла
відкрив груди і показав світу
наготу

вертаючи охоплював життя слід
а коли вернув говорили паразит
думав змінити себе
недожив.

Лущевська Оксана
2006.08.31 19:58
вщерть
Почаюємо...Малиновий напій
розігріє руки...І слова
аж посипляться, як рима на папір
і пожалять, наче кропива.
Поговоримо...Декілька хвилин
губи потремтять...І пергаментом
вкриються поморщені думки,
вщерть засмажені, до горечі, моменти.
Покуштуємо...Варення з аличі -
як бурштинове розірване намисто...

Гріють спогади сьогодні і завжди,
Гріють ніжністю, так щиро й ненавмисно.

Шуркало Віталій
2006.08.31 17:57
Змушені коритись
Під оком сонця ходим ми,
Накриті дахом небокраю,
Та пильним поглядом весни,
Віддав би їй усе, що маю...

Та тільки я боюсь обману,
Боюсь, рабом її я стану,
В її темницях я помру.
Я проклинав оцю весну,
Що білосніжними руками
Так без кінця водила нами,
Аж доки не зустрілись ми.
А зараз ми в очах весни
Лиш ролі граємо, як діти.
І ми не зможемо й хотіти
У серці мати щось своє, –
Цього вона нам не дає.

Як не дає вона радіти
Один без одного коли,
Або не хоче відпустити,
Коли одному треба йти.

Останні надходження: 7 днів | 30 днів




Наш самвидав
Дикий Жорж


Про автора
Просто андеграунд, - залишився там, звідки всі митці пішли в попсу.

Інфо
Народний рейтинг: 3.98
Рейтинг "Майстерень": 4.4
Дата реєстрації: 2006-02-02 09:57:14
Група: Редактор
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>

Твори

Вибрати за
Поезія
  1. № 1
    "Сльози безсилля
    зла не зупинять "
  2. ЗЕРО
    "Перехились над
    гранню Вiчностi - "
  3. № 2
    "Болить душа - чого?
    Не знаю. "
  4. ТЬХУ!
    "І вдома - не я,
    i ти - не моя, "
  5. Так негарно
    "Тепла й любовi просить серце, просить,
    а Смерть у відповідь свої покоси косить... "
  6. Донєцкий драйв
    "Не марную свого часу
    день новий! - "
  7. БУВ І ПІШОВ
    "Що хотiлося - не збулося.
    Посивiло моє волосся. "
  8. Про кохання
    "Я думав, що то - цвітіння,
    а бачу: це просто цвіль. "
  9. ВСЕ СКІНЧЕНО
    "Ти не зможеш мене простити
    i я сам себе не прощу - "

Критика
  1. Спроба аналізу. Поезія Сергія Жадана
    Так, як ця тема піднята на споріднених сторінках Українського центру,

Поезія
  1. № 1
    Сльози безсилля
    зла не зупинять
    сльози - не зброя,
    кривава вiйна,
    люди вбивають,
    о! люди всесильнi!
    правда даремна,
    де совiсть нiма.

    Я все питаю:
    - Для чого? Для кого?
    жити, творити,
    палити серця,
    вити вiд болю
    від щастя радiти
    в кожнiй билинцi
    зріти Творця?

    Треба спокiйно
    дивитись на речi:
    ми, як i Всесвiт -
    все гра, тiльки гра,
    гра випадковостей -
    бавтеся ж, діти,
    виграє кращий -
    то Божi слова...


    Оцінити | Коментарі (4)
    Народний рейтинг 4.5 | Рейтинг "Майстерень" 5 | Самооцінка -
    Вгору

  2. ЗЕРО
    Перехились над
    гранню Вiчностi -
    побачиш темряву,
    що випалить вуста.

    Всiєю масою
    ти досягнеш
    критичностi,
    але не вибухнеш -
    душа твоя пуста...


    Оцінити | Коментарі (3)
    Народний рейтинг 3.6 | Рейтинг "Майстерень" 4 | Самооцінка -
    Вгору

  3. № 2
    Болить душа - чого?
    Не знаю.
    Болить i все -
    мовчу, страждаю.
    Балачки зайвi,
    у менi
    горить душа
    в святiм вогнi.

    “Вогонь добра
    вогонь любовi” -
    а все довкiл
    зiйшло од кровi,
    i треба бить,
    аби любить,
    і мертвих вже
    боготворить.

    Та ти ж людина
    чом оце
    тебе я битиму
    в лице?
    І раз, i другий,
    i добить
    А потiм мертвого
    любить.

    І шкодувать
    за тим, ким був,
    та рiзать далi,
    хто поснув...


    Оцінити | Коментарі (3)
    Народний рейтинг 3 | Рейтинг "Майстерень" 4 | Самооцінка -
    Вгору

  4. ТЬХУ!
    І вдома - не я,
    i ти - не моя,
    і світ - не цвiт…
    В тобі я – крiт,
    земле моя,
    черва твоя,
    твій дивний гнiт, -
    мій темний мiт.


    Оцінити | Коментарі (2)
    Народний рейтинг 3.2 | Рейтинг "Майстерень" 4 | Самооцінка -
    Вгору

  5. Так негарно
    Тепла й любовi просить серце, просить,
    а Смерть у відповідь свої покоси косить...

    Для наших душ нема у свiтi мiсця -
    на землю опадають, наче листя,
    i пропадають в перегної часу...
    І Ангел слід Творця відносить в касу.

    І зрозумiлiшим із дня у день стає:
    нiхто нiчого за життя не виграє.

    А серцю хочеться тепла й любовi,
    й душа бунтує, рветься із неволi...

    Та все однаковісінько пройде,
    любов i щастя колом омине:
    туди - мене,
    а в iнший бік - тебе...



    Оцінити | Коментарі (6)
    Народний рейтинг 4 | Рейтинг "Майстерень" 5 | Самооцінка -
    Вгору

  6. Донєцкий драйв
    Не марную свого часу
    день новий! -
    чарку, другу, літер квасу -
    я такий!

    В день впливаю, мов у байку,
    наче рак,
    у фiрмову влажу майку -
    щось не так?
    Знайду у кишені грошi -
    скiльки там?
    Бродять люде, наче вошi
    по "сто грам".

    Й зразу Вечiр. Фініш драми -
    зiрка - гах!
    Фiра суне за волами
    на рогах.

    Хтось підсовує корито.
    Хто свиня?
    В пику в'їхало копито -
    у, драння!

    У багнi i серед гною –
    красота!
    Слава краю! і герою –
    лєпота.


    Оцінити | Коментарі (3)
    Народний рейтинг 4 | Рейтинг "Майстерень" 4 | Самооцінка -
    Вгору

  7. БУВ І ПІШОВ
    Що хотiлося - не збулося.
    Посивiло моє волосся.
    Загрубiли думки i тiло.
    Тiльки серце не відболiло...
    Що в майбутньому - я не знаю.
    Але смерть свою розпiзнаю.
    І скажу їй: - Привiт, Безноса.
    Вкороти і менi того носа.
    Хай не лiзе в дiла i душi.
    Черепи ж до всього байдужi.
    Це живi кiстяки ворушать,
    як подiбних до себе не душать...

    Як менi все осточортiло!
    Та гуляю по свiту смiло,
    хоч плювати, що далi буде, -
    хто мене спом'яне, хто забуде.
    Я не знаю й знати не хочу -
    бо стезю не топчу пророчу,
    бо живу, поки дано звище,
    поки вітер в кишенях свище.
    Я живу i вже цього досить.
    Нехай терпить земля і зносить -
    Я живу... А помру - так що?..
    Був нiщо i пiшов у нiщо...


    Оцінити | Коментарі (7)
    Народний рейтинг 4.5 | Рейтинг "Майстерень" 5 | Самооцінка -
    Вгору

  8. Про кохання
    Я думав, що то - цвітіння,
    а бачу: це просто цвіль.
    Метелика, барв творіння,
    в руках моїх - блякла міль.

    І серце давно зачахло,
    як мокре горить душа...
    Кохати жінок не варто -
    не люблять вони без гроша!

    Всихає в штанах коріння,
    в очах порожнеча і біль...
    Таким є моє покоління:
    НА РАНУ НАСИПАНА СІЛЬ

    Оцінити | Коментарі (10)
    Народний рейтинг 4 | Рейтинг "Майстерень" 4 | Самооцінка -
    Вгору

  9. ВСЕ СКІНЧЕНО
    Ти не зможеш мене простити
    i я сам себе не прощу -
    ми умiли тiльки любити,
    простягаючи руки дощу...

    Ця раптова печальна повiнь
    каламуттю усе покрива...
    Ось погаснув останнiй пломiнь
    i твого, i мого тепла...

    Серце вкрилося кригою болю -
    там надворi буяє весна!
    Я полишився вдвох із Журбою,
    Ти ж зі Смутком разом пiшла.


    Оцінити | Коментарі (2)
    Народний рейтинг 4.5 | Рейтинг "Майстерень" 5 | Самооцінка -
    Вгору

Критика
  1. Спроба аналізу. Поезія Сергія Жадана
    Так, як ця тема піднята на споріднених сторінках Українського центру, Форум - Жадан! http://www.ukrcenter.com/forum/message.asp?message_id=52815&forum_name=Українська%20Література&page=3 і наша редакція підключилася до її обговорення, то справедливим буде і на наших шпальтах дати можливість народу висказуватись.

    Отож, добре, що в нас є такий автор на Україні, Жадан. І Він, певно, не проти народного дослідження своїх текстів, спроби аналізу. Нас непокоїть думка, що Сергій Жадан поволі покидає поезію. Давайте спробуємо без атомного бомбардування один-одного знайти відповіді, які б спростували, чи підтвердили дане припущення.
    _______________________________________________

    Розпочнемо зі щасливого минулого, наприклад з 1997 року вірша DONBASS INDEPENDENT http://www.ukrart.lviv.ua/samvydav/publication.php?id=1601

    "На деревах скипав неозбираний мед.
    Володимир Сосюра – юний поет, .."

    Маємо непоганий віршик, і, як на мене - чіткий приклад модернізму. З думкою, з непоганими порівняннями - непоганими щодо особистості ліричного героя, так? - але з не оправданими, на мій погляд, викривленнями змістових зв’язків, - так, як не в розпорядженні смерті є цей весь ряд - “шамотінням води, дозуваннями брому, тяжінням біди, телефонами, бритвою по щоці, комунарською пайкою у руці.”. Або “ Смерть залишить на тебе тяжкий вантаж” – те саме викривлення. “Риштування домів” – теж свідомо викривляється вставлене словосполучення, та, й до того ж, риштування – це конструкція для чогось, тобто вираз “риштування домів” – має сенс напевно тільки для осіб, що цвяха в житті не тримали.
    Ці свідомі перекручення, свідомі викривлення – бо не має підстав вважати Сергія Жадана невмілим автором – нагадують прагнення зістикувати, ну наприклад, космічну станцію з ракетою-носієм не через шлюз, а через глухі стіни бортів. Можливо, автор підводить нас до використання явища телепортації, в даному випадку змістової, але чи готові ми? Нас потрібно змінювати?
    Очевидно, що в даному випадку автор відкидає і традиційні філософське і християнське розуміння смерті, як формально, так і по-суті, заперечується логіка відносин людини і Бога, бо, як інакше розуміти узагальнення “ із усього спадку вціліють одні
    надбання зіниць,
    та вони, далебі, (тобто істинно кажу, правду кажу)
    не належать ні Богові,
    ні тобі. “
    Тобто, ці надбання зіниць, автор, що більший за бога, бо як інакше він може знати, що кому належить, ці надбання автор "позиціює" як щось третьє. В найпростішому випадку – як саме надбання, тобто все, що надбалося, собі і належить. Але автор римує, тобто ставить орієнтири – “по жовтій стерні”, що значить – це все існує тут, у світі від нашого Творця, від нашого Бога. Чи це є “парадоксом”?
    Так. Це чисто модерністична “парадоксальність” руйнації традиційної свідомості і хоча офіційна філологія буде говорити щось про постмодернізм, але як може постмодернізм (“опісля-по-післямодернізм”, те що настало після модернізму) грунтуватись на системних запереченнях, на бажанні модернізувати усіх (крім особи автора, що фізично не модернізується)?
    Справжній постмодернізм корениться в усіх попередніх мистецьких епохах, зберігає їх етос, акуратно обходить суспільне бурління модернізму і рухається далі Божественним шляхом опанування отриманих нині свобод (модернізм відкидає поняття Божественного Промислу). Шляхом індивідуального наближення автора до Творця.
    Отож модернізм, що теж мистецтво! Але нас чекають ще верлібри і позаверлібри, чи є вони також модернізмом, чи чимось іншим?
    _____________________________________________


    (Далі буде)




    Оцінити | Коментарі (11)
    Народний рейтинг 4.5 | Рейтинг "Майстерень" - | Самооцінка -
    Вгору