Поетичні Майстерні. Володимир Ляшкевич. Твори для театру | Західноукраїнська мистецька спілка - Львів
Авторська сторінка керівника
проекту "Поетичні майстерні"
Ляшкевич Володимир
'Твори для театру'
Останнє надходження: 6.11.2004.
ТЕЧІЯ
Мініатюрка для аматорського театру
1*
“Неземною, надземною я люблю тебе любов’ю.
Бачиш вітер крутить пилом, припадає до дороги? –
так і ми з тобою, мила, кружимося - до знемоги,
всупереч запевне глузду і всілякому здоров’ю.”
2*
“Як цікаво - вітер кружить, падають листки осінні -
нині вітер з нею дружить, завтра сніг дорогу вкриє.
Ти мене покинеш завтра - інший скаже: “Моя мріє!”
Він прийде - одежі білі, а на мені - звабне міні.”
Хор:
“Вітер мчиться над полями,”
“вітер місту вп’явся в губи,”
“розворушує нестями,”
“награє в біблійні труби.”
До приреченого міста
цар пітьми зійшов на лови.
“На руїнах замку відьми
маються жагою крови.”
Хор рухається, поглинає 1* і 2*, залишаючи 3* і 4*
В лапках (“) - окремими голосами, без лапок – разом
3*
“Як мене усе дістало! діти, побут, а робота...
шеф – збоченець, і мій власний, "суджений", яка п’янюга!
Всі від мене щось жадають й мають, чуюсь, наче шлюха,
ще й країна ця убога! на душі одна мерзота!”
4*
“Глянь-поглянь на того типа - обхопив руками скроні,
прямо врубелівський Демон - нічка –а? - в його волоссі!
Стрільну зараз сигаретку, може й випаде небозі
справжня ніч. І ти в полоні? Ох, цей вітерець у лоні.“
Хор:
(антистрофа, рух хору в протилежний бік)
“Цар пітьми, руїни замку.
Кровотеча сонця. Вечір.”
“Пілігрим у білім танку
сам себе веде за плечі.”
“Унизу, підбивши сальдо,
два бритоголові клони
по зустрічній мчать.”
Нормально!
“Схвально каркають ворони.”
5*
“Чуєш, дав йому по рилу, ти прикинь, а він ногою
б’є мене по лобі. Мряка. Далі драйв - лежу на пляжі,
тепло, хвилі лижуть п’яти, соски поруч, я рукою...
й повертаюся до тями, відчуття – впав з телевежі...”
5*
“Слухай, ми того, куди це? - Всі назустріч! Озвіріли!
Фішка! Ти того, дивися, на дорогу упівока...”
“Ох, братан, на світ глядіти вже не вистачає сили,
після сонця, моря, пляжу, тут, немов на зоні, мука.”
Хор:
“Кроки, чуєте, ці кроки?!”
“Звичний шурхіт падолиста.”
“Запальний ритм караоке.”
“Колискової врочиста.”
“Мамо, я прийшла додому,
бо нікому не потрібна...”
У старому і новому
суть однаково подібна.
4*
“Ти вважаєш я жалкую, що зв’язалася з тим типом?
Анітрохи, чесне слово, співрозмовник він чудовий,
з іншим так собі, не густо, - обійшлося млявим скрипом.
Думаю, що він блакитний, голубенької будови.”
3*
“Я подала документи! Ось скажи, хіба не схожа
на француженку, чи хоч там на яку-небудь полячку?
Здибалася ще з поетом, в нього тут мистецька ложа,
ти ж читала мої вірші - він говорить я дивачка.”
Хор:
(антистрофа)
“Вечір тільки передвістя,
попереду вирок ночі.”
“Піп виходить із захристя,
в лиця загляда жіночі.”
“Вихор прочиняє двері,
на порозі “ - дух імперій.
“Одягайтеся в шинелі!”
“Фільм займе чимало серій.”
2*
“Ось фатальний мій обранець - мужній профіль, строгий погляд,
кажуть зрідка так буває і закохуєшся зразу...
Стану я для нього світом, будемо ми завше поряд,
що уроком стане тому, “неземному” віршомазу.”
5*
"А прикид нічого - завтра в пацанів щелепи звиснуть!
Значить так: беремо хавки; два: несемося додому,
три: шампанське, трохи травки і хай спробує щось писнуть.
Як розклалась на сидінні - завтра сяде по-другому.”
Хор:
“Темна нічка – діти плачуть.”
“Татко десь на заробітках.”
“Мамка у сусідки, мабуть
попільничка вся в дрібничках.”
“Грім із блискавкою вкупі
закружляли над дахами.”
“Тонуть ліхтарі у хлюпі,
сублімуючись на плями.”
1*
“З розуму зійти не важко, важко вижити з коханням,
як тобі живеться, мила? Де ти зараз? З небажання
твого бачитись зі мною мовчазний зростає всесвіт,
де згорає сутність мого непочутого волання.”
3*
“Це дивачка із віршами, не запізно? Ви казали,
що коли завгодно можна, ви казали... так, звичайно,
дякую, у вас та сама - буря? Бахівські хорали...
Трапилося щось? здається, голос ваш звучить печально...”
Хор:
(антистрофа)
“Геть печаль - се річ стареча!”
“Справжній кайф на кшталт стражданню.”
“Знову в грудях колотнеча.”
“Два по “триста” – й “ні” зляганню!”
Що за чорт? - струмок зі стелі!
Кажани влітають в двері.
“Дихлофос” на секретері.
В пам’яті - “кривава Мері”.
6*
“Так, життя, предивна штучка, думаєш одне, - натомість
інше. Взяти твоє щастя, - де воно? в тобі? - це спільне,
це між нами: поєднання, узагальнена свідомість,
і кохання обопільне...
йдеш в навчання добровільне?”
1*
“Ні, це все не так, облуда. Що між нами? Те, що в серці -
в мене, в неї... Порожнеча - раз нема в звучанні збігу.
Я сплавляюся по Стіксу, а вона пливе в люстерці.
Нас єднають блискавиці, гуркотіння в небі сміху.”
Хор:
“Ніч, буремна ніч, зітхають
вирвані зі сну будинки.”
“Витоки із ринв гойдають
плоть розбещеної жінки.”
“Розгорнулись чорні крила,”
“гамір пристрастей у грудях”.
“Лине в кубки зваби сила -
від склепінь - могильний протяг.”
4*
“Слухай, це тебе розважить! щойно врубелівський Демон,
розпашілий від азарту, з-під дощу, з букетом лілій!
входить - це о другій ночі! - каже: “душенько, ідемо!”
Як ти думаєш, відверто, той берет вдягати, синій?”
6* замість 3*
“Так, звичайно, тільки синій! Романтична зустріч, погляд
тішиться букетам ліній на твоїй фігурці звабній,
ви охоплені коханням, небо - спраглим блиском понад
тілом дивної красуні, що віддалась ночі владній.”
Хор:
(антистрофа)
“Це безвихідь - я пропала.
Доля! Де ти? Клята осінь.”
“Тихо в домі канібала -
звична для країни сутінь.”
“Схоже, відгриміла буря.”
“Б’є на Ратуші годинник.”
“Звуки, наче лине куля
через душі неповинних.”
3*
“Дякую за насолоду. Я помчала, вже світає,
мій приїде завтра, - нині можеш телефонувати.
Це, як виклик до швидкої, скажеш - плоть укол жадає,
я прилину замість тої, що не хоче лікувати.”
1*
“Сходить ранок. Він – підранок. І Вона його сніданок,
Що кидає щедро ночі, як розпущене волосся,
на хиткого ложа плечі, на вівтар їх забаганок.
Ні, нічого не здалося, не наснилося – збулося...”
Хор:
“Що збулося, те позаду.”
“Мла тече по підземеллю.”
“Під собачу серенаду
мент крокує до борделю.”
